“Якщо нація хоче, щоб були зміни, вона мусить працювати, вона мусить боротися” – Левко Лук’яненко

795

У віці 89 років минулого року не стало українського дисидента Левка Лук’яненка. 27 років свого життя він провів у радянських концтаборах за боротьбу за незалежність України.

Про це пише Gazeta.ua.

У 1961 році в СРСР його засудили до роз стрілу “за антирадянську агітацію і пропаганду”. Вирок замінили тюремним ув’язненням терміном на 15 років. У 1976 році Лук’яненко вийшов на свободу і став одним із засновників правозахисної спілки “Українська гельсінська група”. У наступному році його знову заарештували і засудили до 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання. У 1988 Лук’яненко вийшов на свободу.

Народившись 24 серпня 1928 року він все життя добивався самостійності України. 24 серпня 1991 року став автором прийнятого Акту проголошення незалежності. Тому цей день називав найкращим у своєму житті.

“Я мав півтори години аби написати Акт проголошення незалежності України. Що мав на тому і взявся писати – це був шкільний зошит. В тексті зазначив “відродження незалежності”, але його замінили на “проголошення”. Бо остання була петлюрівська держава. Важливо було написати так, щоб текст не обговорювали довго і не відклали на другий день. Бо у комуністів страх пройде і вони справу завалять”, – згадував він.

Кілька влучних висловлювань Левка Лук’яненка:

“У 20 років я дав обітницю неба – здобути Україні волю”.

“Все життя я бачив себе однією з ланок у ланцюжку боротьби за незалежність України. Я для себе вирішив, що взяв прапор боротьби за незалежність України з рук УПА і повинен пронести його стільки, скільки зможу. Це і була моя місія”.

“Путін, сам того не усвідомлюючи, розбудив і згуртував українське суспільство”.

“Той, хто каже, що незалежність впала нам з неба, не знає, що ми діставали по 10 років тюрми і заслання”.

“Боже, дай моїй голові силу випромінювати думку, щоб через надземну сферу запалювати шляхетні душі українців на боротьбу за самостійність
“Війна із Московією – це необхідна умова , і ми маємо боротися, бо тільки поборовши Москву, Україна стане по-справжньому незалежною. У цьому відношенні – великі плюси, тому що вперше за багато століть Україна не має багато ворогів. Україна має тільки одного ворога, а багато держав нас підтримує”.

“Завдання молодої інтелігенції – бути активними у теперішньому політичному і громадському житті. Політика вимагає політичної боротьби. Само не зробиться ніщо. Якщо нація хоче, щоб були зміни, вона мусить працювати, вона мусить боротися. Я знаю, що це можна зробити”.

“Будьте сміливі, покладайтеся на долю і не бійтеся смерті. А найбільше любіть свій край, своїх батька й матір, любіть Україну. За парканом не сховатися. Особисте щастя і добробут можливі тільки в щасливій, захищеній і шанованій Батьківщині”.

“Майбутнє України залежить від українців. Хоч би як ворожі сили діяли проти України, Україна достатньо велика, щоб, здобувши державну волю до боротьби, нейтралізувати антиукраїнські плани. Індекс генетичного розуму українців один з найбільших у світі”.