8-річний українець Тихон Черняєв здобув одразу два золота на цьогорічному чемпіонаті світу з шахів серед дітей 8-12 років. Його мама Світлана Черняєва розповідає історію успіху маленького шахіста та дає рецепт, як стати чемпіоном і зберегти дитинство.
Розповідає ВВС Україна
На дитячому чемпіонаті світу з шахів, який проходив в червні в Мінську, харків’янин Тихон Черняєв отримав перемогу одразу в двох видах – в бліці та рапіді.
Причому змагався він з дітьми, старшими за себе, адже свідомо вибрав категорію спортсменів до десяти років.
До цього, в 2015 році, Тихон Черняєв встановив національний рекорд. У п’ять років зміг виконати норматив дорослого 1-го розряду з шахів.
- Гаррі Каспаров: людство має прийняти зміни, які несе штучний інтелект
- Перший українець у Залі боксерської слави. Хто може піти за Кличком
У міжнародний день шахів, 20 липня, про диво-дитину BBC News Україна розпитала його маму – Світлану Черняєву, яка п’ять років тому привела хлопчика в шахову школу і зараз супроводжує його на всіх змаганнях.
-Як воно – бути мамою чемпіона?
Емоції неймовірні. Дуже приємно бачити живе підтвердження того, що всі зусилля, направлені на розвиток сина, були недаремні. Бо завжди сумніваєшся, чи правильно ти допоміг дитині вибрати напрямок? Може, краще футбол, плавання чи інформатика.
– Чому ви вибрали саме шахи?
Тихон з дитинства проявляв себе трошки мислителем. Він – дуже спостережливий, уважний, дуже добре все запам’ятовував. Коли ми думали, як би це все розвинути, шахи – найпростіше, що прийшло в голову.
Вже в 3,5 роки відвели його на заняття в школу шахів. Зазвичай, таких маленьких дітей не беруть. Групи були з п’яти-шести років. Але, ви знаєте, по розвитку він ніби на роки два старший за свій вік. І в групі по спілкуванню і успіхам був абсолютно на рівні з іншими дітьми. Тільки зростом трохи нижчий.
В школі давали завдання, ми щодня їх розбирали в формі гри. Робили хоча б по три задачі на день, і дитина потроху втягнулася, малювала схеми. Це було ненав’язливо, як гра.
Ми самі не шахісти. Знання на рівні школи – які фігури куди ходять. Коли йому було чотири, мені вже стало складно підказувати дитині. Потім народилась молодша донька, з маленькою дитиною часу не було зовсім. Ми зрозуміли, що Тихону потрібна якась допомога, але в клуб ходити щодня можливості не було, тоді чоловік знайшов йому безкоштовний шаховий сайт, де можна вирішувати задачі, грати з супротивниками, розвиватись.
– Чи вдається поєднувати такі успіхи в шахах з іншою активністю? Все-таки шахи – це дуже сидячий вид спорту для маленького хлопчика.
Він займається в середньому по п’ять годин на день, але це не так, що він сидить за шахами від дзвінка до дзвінка. Годину позаймався, пішов пограв в Х-бокс, потім у двір, потім фільм подивився.
У нас завжди є час пограти в футбол у дворі. Не можна цього позбавляти, потрібний всесторонній розвиток. У нього багато інтересів, як у звичайної дитини. Просто шахи стали потроху забирати більше часу. Але, якби йому не було цікаво, мабуть, він би цим стільки не займався. І ми пішли б в танці, футбол чи малювання. Завжди треба дивитись по дитині.
Іноді батьки, які не реалізувались самі, тиснуть на дитину. Але ми, слава богу, не шахісти, для нас самих це все вдивовижу. Ми просто намагаємось допомогти і направити.
– Коли ви зрозуміли, що шахи – це не просто хобі, і у Тихона справжній талант?
Він взяв участь в першому юнацькому турнірі в чотири роки і одразу виконав норму першого юнацького розряду. А вже в п’ять років виконав норматив першого дорослого розряду. Коли йому було сім років і десять місяців йому офіційно, наказом Федерації шахів України дали звання кандидата в майстри спорту.
І от тепер на чемпіонаті світу – два золота.
– Такі професійні шахи – дороге задоволення?
Будь-який вид спорту – це досить затратно. Звичайно, шахи не хокей, де ще багато всього потрібно. Тут простіше.
Але навіть будь-яка поїздка на змагання коштує грошей. У інших видів спорту змагання зазвичай тривають три дні, а шахова “класика” – це 9 днів. Деякі змагання взагалі по 12 днів. Це затратно. Плюс проїзд. Минулого року чемпіонат взагалі проходив в Бразилії, туди тільки переліт на одну людину 1200 доларів. А дитину саму не відправиш.
Держава покриває в кращому випадку десяту частину витрат.
Скажу чесно, чемпіонат в Мінську ми б не потягнули, якби довелось жити в готелі. Ми зупинялись в родичів.
– А як сам Тихон сприймає свої успіхи і славу? Вже бачить себе гросмейстером?
Він дуже радий. Будь-яке досягнення дитини, а тим паче таке, дуже сильно підвищує самооцінку. Він багато вчиться, займається. Але завжди приємно бачити результат, бачити, що вкладені зусилля недаремні.
Я бачу, що він став більш впевненим в собі. Але “зірковою” хворобою не страждає, і я стараюсь пояснювати – сьогодні ти попрацював і досягнув успіху, але є інші достойні діти, які теж багато працюють, і, якщо ти загордишся, вирішиш, що ти “суперстар”, такі дітки можуть тебе запросто обійти. Тому треба завжди бути трошки незадоволеним собою, щоб рухатись вперед.
У нього вже є три цілі на майбутні. Перша, справді, стати гросмейстером. Це ж як генерал серед шахістів.
Потім він хоче стати чемпіоном світу в “класиці” серед дорослих. Його мрія – зіграти з Магнусом Карлсеном (норвезький шахіст, багаторазовий чемпіон світу з шахів – Ред.). І виграти, звичайно.
А потім стати тренером і вчити дітей. Ми його дуже в цьому підтримуємо, але для цього ще треба багато працювати.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
