Як будували українську хату-мазанку: давнє відео викликало ностальгію в мережі

11:49 29.05.2020

3872

У соцмережі показали відео, яке демонструє те, наскільки дружно і весело колись в Україні всім селом будували хати-мазанки. До того ж усе це відбувалося всього трохи більш ніж півстоліття тому – в 1968 році.

Ролик опублікували на сторінці “Харків. Історія. Факти” у Facebook. Там він зібрав понад 3,6 тисячі лайків, 19 тисяч репостів і більше сотні позитивних коментарів.

На кадрах, що супроводжуються запальною українською народною мелодією, здавалося б, усе впереміш: забруднені люди метушаться біля будівлі, коні тупцюють у суміші соломи з глиною і брудом, усюди розкиданий робочий інвентар. Але водночас усе так організовано, а селяни виглядають такими щасливими, що одразу переймаєшся цією атмосферою.

Будівництво української хати-мазанки, 1968 рік

Користувачі мережі дуже тепло сприйняли такий екскурс в історію. Хоча деякі й засумнівалися в тому, що мазанки могли будувати у 1960-х роках, інші зазначали, що це дійсно правда. Адже багато з них самі були не тільки свідками, але й учасниками таких сільських толок.

Будівництво української хати-мазанки, 1968 рік

“Добре це пам’ятаю. Будували всім селом. І ніхто нікому ніяких грошей не платив, просто допомагали одне одному. Потім загальне застілля зі скромною їжею і пісні”, “Народилася в 1965-му і добре пам’ятаю, як будували такі хати ще десь до середини 80-х. Усе точнісінько так”, “І зверніть увагу, голими руками штукатурять, ніяких інструментів, не боятися руки зіпсувати-пошкодити. Жив у такому, але ще дореволюційному будинку під соломою – повний кайф”, У моєму дитинстві – найкраще свято”, “Досі в такій живу, тільки тепер вона ще й цеглою зовні обкладена”, “Ми місили ногами серед вулиці. Потім господарі нас щедро пригощали”, “Я навіть у 1993-94 роках брала участь у такій роботі. Будинок кам’яний, але стелю і стіни ми мазали, було весело”, – коментують підписники.

Будівництво української хати-мазанки, 1968 рік

Як і на відео, згадують українці, колись їхні батьки, бабусі й дідусі збиралися всім селом на толоку, щоб допомогти односельцям звести будинок. Одні чоловіки підкидали в калюжу глину, пісок і солому, інші на конях місили це, треті клали отриману суміш у ночви й підносили до споруди. Після інші працівники брали хороший шматок такої “штукатурки” і з розмаху кидали на стіну або в стелю, щоб глина одразу перетворювалася на млинець, потім, нерівності розмазували руками. Коли все це висихало, поверх жінки робили фінішне оброблення стін уже “тонкою глиною” – з додаванням піску та рідкого гною.

Будівництво української хати-мазанки, 1968 рік

Що цікаво, на толоці селяни не тільки співали, жартували, але й “дуріли” – своєрідним ритуалом було вимазати в бруді як чоловіка, який не виглядав надто забрудненим після роботи, так і жінку. За всіма цими веселощами спостерігали діти, яких до будівництва не особливо підпускали. А ось після завершення “зміни” всі дружно вмивалися і сідали за стіл – їли, пили, ділилися враженнями і просто добре проводили час.

Веселощі під час будівництва хати-мазанки, 1968 рік

“У сімдесяті кіньми саман місили, формували, сушили, потім обкладали всередині стіни, дранкою оббивали, ґрати робили, штукатурили, білили… Взимку – тепло, влітку – прохолодно. Ніякої хімії”, – згадує Євген Медик.

“Як здорово. Приходила вся вулиця. Ми дітлахами місили глину з соломою. По закінченню ставилося великий стіл і обмивали свою роботу. А зараз покличеш допомогти – перше запитання: скільки заплатиш”, – зазначила Галина Ільченко.

Будівництво української хати-мазанки, 1968 рік

“Так так і було! Вся вулиця брала участь, все дружно і одне за одного. Дружно і відпочивали потім, пили, співали і голова не боліла!.. Всією юрбою навалювалися допомогти, хто як може, і гроші не брали! Своє городнє їли, м’ясо самі вирощували”, – додав Олег Філіппов.

Спільні вмивання після будівництва хати-мазанки, 1968 рік

Ще багато українців щиро подякували автору, який виклав у соцспільноті відповідне відео.

“Величезне спасибі за позитив і спогади! Так, жили важко, ліпили будинки, а не палаци. Йшли з теплом у душі на толоку і залишали своє тепло дому й господарям. Багато хто пам’ятає, але забувають про те, що йшли на толоку не з порожніми руками: кожна сім’я несла з собою на загальний стіл їжу і горілку, розуміючи, що важко прогодувати роботяг. Ми з дідом сусідам теж мазали. Подивився втретє ролик – тепла набрав на цілий день! Згадав рідних… до сльози прибило”, – зізнався Олексій Удовиков.

Дружня вечеря після будівництва хати-мазанки, 1968 рік

“Спасибі за ролик! Це моє щасливе дитинство! Все так просто і природно! І мої батьки молоді, щасливі (ролик наче з мого життя). Дякую!” – розсипалася у компліментах Ольга Ковальчук.

“Комок до горла, що втратили: спілкування, допомога одне одному, розуміння добросусідства. А весілля які були, проводи в армію (про похорон навіть і говорити нічого). Може, бідніше було, але душевніше. Не в ковбасі справа, втрачено щось найважливіше”, – засумувала Людмила Міщенко.

“Як же весело наші батьки вміли робити цю важку й брудну роботу. Дорослі працюють, глину з соломою місять, а ми спостерігаємо. Як же і нам хотілося допомогти, бути як вони, ми тоді не розуміли, як важко місити глину ногами, а потім ще й із соломою. Ой, як же це боляче”, – підкреслила Марина Шевченко.