Графіті Софії Київської і Володимир Великий: історикиня Нікітенко розповіла про «маркери» князя

220

«Господи помозі рабу своєму Володимиру на многая лєта і дай прощєніє гріха на день судинь» – цей настінний напис (графіті) можна прочитати, піднявшись на південні хори собору Святої Софії Київської. За доби Руси-України це було місце, «зарезервоване» за князем та його родиною. За висновками дослідниці, доктора історичних наук Надія Нікітенко, цей напис зроблений князем Володимиром Святославичем, відомим як князь Володимир Великий – хреститель України-Руси. На стінах храму можна знайти ще два написи, які науковець пов’язує із князем Володимиром Святославичем – визначним політичним діячем, військовим стратегом, засновником і першим будівничим собору Святої Софії у Києві. Про князя, його «маркери» на стінах храму та сучасні дослідження собору Надія Нікітенко розповіла Радіо Свобода.

Софійський собор, Київ, 7 січня 2018 року

– Я давно, коли почала вивчати світські фрески Софії Київської, звернула увагу на те, що у храмі рельєфно проступає образ Володимира Великого. А у соборі таких фресок чимало, наприклад, княжий груповий портрет, фрески сходових веж, по яких піднімались на хори князь та його найближче оточення. Мене тоді вразило, наскільки ці фрески пов’язані з родиною князя Володимира Святославича та його дружини – візантійської царівни Анни!

Це графіті називає свого автора – Володимира (саме так і звучить ім’я, а не Владімір) і пов’язане саме з князем Володимиром

З часом я розширила, сказати б, поле пошуку, залучила графіті: вразило мене дуже давнє графіті на південних хорах храму – це так звана чоловіча половина хорів. І на зображенні царя Єзекії я побачила велике графіті, а пізніше з’ясувала, що цей цар і пророк був прообразом князя Володимира у давньоруській літературі. Мій висновок, озвучений ще на всесоюзній сесії візантиністів, був: це графіті називає свого автора – Володимира (до речі, саме так і звучить ім’я, а не Владімір) і пов’язане саме з князем Володимиром.

– Як ви розшифрували це графіті?

– Напис «Господи, помозі рабу своєму Володимиру на многая лєта і дай прощєніє гріха на день судинь» міститься на центральній фресці південних хорів, де зображений біблійний цар і пророк Єзекія – сивий чоловік в одязі патриція із сувоєм в руках, – який знищив ідолів та увів віру в єдиного Бога. А лише князь міг перебувати на тому місці (на південних хорах) і лише князя Володимира Святославича звеличували як «нового Єзекію», оскільки він повторив подвиг царя Єзекії.

Це графіті людина писала, стоячи на колінах, бо ж написане воно між ступнями персонажа. Думаю, автор напису при цьому молився, підкреслював свою гріховність, та й не хотів псувати фреску. Хто міг так палко молити Господа? Зображений на фресці біблійний персонаж засвідчує, що напис пов’язаний з Володимиром Великим, а не з Володимиром Мономахом, як припускають деякі науковці. Адже Володимира Мономаха не порівнювали з царем Єзекією, це було зовсім нелогічно.

Одна із фресок Софійського собору в Києві, 7 січня 2019 року

– Які ще написи на стінах собору Святої Софії Київської міг зробити особисто князь Володимир Святославич?

– У добу Руси-України, за середньовіччя графіті сприймали як безпосереднє звернення до святих і до Всевишнього по допомогу.

У добу Руси-України, за середньовіччя графіті сприймали як безпосереднє звернення до святих і до Всевишнього по допомогу

Для Володимира Святославича це було вкрай актуально: графіті, про які ми говоримо, написані приблизно у 1014-му або у 1015 році, коли князь сильно захворів і просив Бога про помилування за гріхи, здійснені ним у язичництві. Ось автограф Володимира, який міститься на стіні у проході до Михайлівського вівтаря: «Господи помозі рабу своєму Василеві, грєшніку, помозі йому Господи». Відомо, що при хрещенні Володимир отримав ім’я Василій.

Перша половина звернення написана каліграфічним почерком, імовірно, її зробив книжник, бо ж при Святій Софії у Києві діяв скрипторій – майстерня з перепису книг. А друга частина напису реально видряпана світською людиною, допущеною до вівтаря – а допускали туди, знов-таки, князя. А зроблений цей напис на образі Святого Стратоника – святого, якого шанують на Балканському півострові та чиє ім’я означає «переможець воїнства».

Нижній напис «Господи помозі рабу своєму Василеві, грєшніку, помозі йому Господи», за висновками дослідниці Надії Нікітенко, може належати саме князю Володимиру Великому, який при хрещенні отримав ім’я Василій, а не Володимиру Мономаху, як припускають деякі науковці

– Які ще графіті ви пов’язуєте з іменем Володимира Великого?

– Як на мене, унікальним є напис у північній зовнішній галереї – в одному з аркових отворів, на образі Святого Миколая каліграфічним почерком видряпано: «Спаси Господи кагана нашого». Нижче гіршим почерком дописано: «Спаси Господи» – і фраза не закінчена, вона не збережена, тому що осипався фресковий тин. Поруч є великий ініціал «С» – вважаю, що це ім’я по-батькові (патронім) самого кагана, це слово з тюркської мови перекладаємо як «цар», так називали верховного хазарського правителя, якого поставив на коліна батько Володимира – князь Святослав Ігорович.

І цей напис «Спаси Господи кагана нашого...» також може бути пов'язаний із Володимиром Великим

І цей титул перейшов до нього, а по тому до його сина Володимира, котрий також воював з каганатом і переміг. Зі «Слова про закон і благодать» митрополита Київського Іларіона відомо, що Володимира Святославича називали «великим каганом» Руси. Графіті це зроблене на зображенні Святого Миколая – а Володимира теж звали Миколаєм, це ім’я, як і ім’я Василія, він отримав при хрещенні, одне було хрестильним, а друге – молитовним. Зазвичай князь, який отримав хрещення від Візантійської імперії, мав своїми хресними батьками імператора (у нашому випадку Василя ІІ) та патріарха (на той час це був Миколай ІІ Хрисоверг).

– Тобто, князь Володимир Святославич (Володимир Великий) не лише почав будувати храм Святої Софії, який добудовував його син Ярослав Мудрий, але й залишив на стінах храму свої автографи, «маркери»?

Донедавна вважалось, що на фресках збереглись 318 графіті, але дослідження В’ячеслава Корнієнка значно збільшили цю цифру, досліджено понад 7 тисяч написів

– Так. Я вважаю, що названі графіті з проханням про допомогу могли бути написані саме князем Володимиром Великим, особисто.

При цьому хочу повідомити: донедавна вважалось, що на стінах собору, на фресках збереглись 318 графіті, але новітні дослідження колеги В’ячеслава Корнієнка значно збільшили цю цифру, досліджено понад 7 тисяч настінних «видряпаних» написів (бо ж графіті з італійської мови перекладається як «видряпувати»).

Серед цих графіті одинадцять містять точні дати: рік 1018, 1019, 1022, 1023, 1028, 1033… А отже, у той час собор уже був збудований, прикрашений мозаїками та фресками!

ДОВІДКА:

У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору значиться під 1037роком; в Новгородському літописі подія позначена 1017 та 1037 роками. Засновником собору літописні джерела визначають київського князя Ярослава Мудрого. Інші джерела дають можливість пов’язувати заснування собору з іменем Володимира Великого. Сучасник будівництва собору – митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про закон і благодать», згадуючи Софійський собор, говорить, що в його створенні Ярослав завершив справу свого батька Володимира; німецький єпископ Тітмар Мерзебурзький (1018) згадує під 1017/1018 роком функціонуючий Софійський монастир у Києві. Митрополит-вчений Петро Могила у підкупольному написі 1634 року зазначив, що собор «нача здатися в лєто 1011».

Надія Нікітенко датує будівництво собору 1011–1018 роками.

Софія Київська – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, споруда часів України-Руси (11-е століття). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Ансамбль Софійського монастиря занесено до спадщини ЮНЕСКО