Природньо, що після війни до поліції прийшло чимало людей не інфікованих вірусом мента, ветеранів із різним світоглядом, можливо навіть цілком щирим #яБандера. Але вони досі не є критичною масою і не роблять погоди…
Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав журналіст та координатор групи розробників символіки й форми для української армії Віталій Гайдукевич.
«Колись наша команда розробила однострій поліції. Це було ще ДО армії. Зміна зовнішнього вигляду передбачала табу на аеродроми, «крапові» берети і іншого одоробла. Чому? Тому, що однострій – це не просто одяг, це матеріальне відображення певних ідей і сенсів. І цей іспит поліція провалила.
Спершу шикарну символіку КОРДу відкинули, бо свіжопризначений командир поставив ультиматум – «якщо я командую, то має бути так як мені подобається, а не от ето вот всьо…».
Колишньому «соколівцю» подобалась символіка «Сокола», тож НОВА структура поліції отримала примітивний комплект з просто поліцейської зірки в «краповому» фоні і купою літер на додачу. Практично одразу МВС відмовилося прибирати радянський «крап». Бо в поліції лишилися служити ті, хто мав за плечима радянські внутрішні війська із усіма атрибутами. І ці люди не хотіли мінятися. А навіщо?
А керівництво МВС не наполягало.
Потім під ніж пішов мундир поліції. Так, новий. Два керівника нацполу – Аброськін і Князєв – стали в авангарді перетворення мундиру генерала поліції на опудало. Замість американо-європейського стандарту мундир миттєво набрав усіх негативних рис в стилі а-ля Кравченка – тут тобі і передоз вишивки, і розцяцьковка безмірна, і аеродром-кашкет. Виглядає смішно, але обом генералам подобається, а зауважень фахівців генералам чути не дано, напевно.
Що знаково: мундир полковника поліції – чудовий. Його не зіпсовано. І у патрульки все гаразд. А генерали….
Вишенька в тортик – сорочка на гумці а-ля дільничний Аніськін.
Для втаємниченого ока тут вичерпна картина, що коїться в головах. Для широкого кола підсвідоме назовні проривається в «лєжать, Бандера!». А по суті – різні ракурси однієї проблеми.
Хтось скаже, «ну то й що тут такого?». Є, і багато.
Це наглухо провалена війна за голови на загал в країні і за голови людей, які мають бути фундаментом безпеки (не лише поліція, армії це теж стосується, на жаль).
Ватне опудало Погребинський (якщо хто при забув, то в часи пізнього Кучми і високого Януковича, цей «експерт» з телевізора не вилазив) – наглухо руськомирський чувак – зараз каже: «Нє всьо патєряно, в правоохранітєльних органах многіє ждут возврата к билому, потому что нє воспрінімают…».
Погребинський прямим текстом трактує fuckUP , як тугу за часами, коли мєнт був при понтах і баблє – авторитетний чувак. Практично водночас медіабудка Медведчука видає на-гора матеріальчик, де нібито опитали поліцейських, як вони сприйняли акцію #яБандера від керівників поліції і їх вибачення за дії спецпризначенців проти «С14».
Ясна річ, ключова теза медіабудки Медведчука – поліцейські середньої і нижньої ланки обурені і сприймають це як зраду. Поліція, мовляв, як ставилася негативно до «бандерівців», так і ставиться.
Можна сказати – менше звертай уваги на російських агентів впливу? Так, але – ні. Вони не такі вже далекі від істини. В поліції насправді повно колишніх ментів, які не проти повернення старих часів.
Докази? Не треба бути Пінкертоном, щоб знайти пабліки в соцмережах, де відкрито вітають один одного із річницею «Беркуту», пишуть вітальні здравиці в серпанку туги «ото були часи». Це факт. Бо коли треба було жорстоко просіяти особовий склад, керівництво МВС вирішило, що фаховість важливіше того, що в голові. А в голові – СРСР. Ну і проти кого буде повернута фаховість? Проти «майданутих» і «бандер». Докази маємо.
Якби генерали поліції від самого початку не перетворювали мундир на клоунські шати, як були дерадянізовані музеї відомчі і частин, якби керівництво МВС від початку взяло жорсткий курс на позбавлення від ідеологічних маркерів , не зважаючи на істерики «я з Соколу, я зроблю як хочу»… якби… Зараз би все було дещо інакше. Тому не треба бути Станіславським, щоб у відповідь на усі ці #яБандера від високих чинів поліції, відповісти – «не вірю».
Хто-небудь із високопоставлених флешмобників без гуглу покаже на мапі Заксенгаузен? А Степан Андрійович показав би.
Ні, природньо, що після війни до поліції прийшло чимало людей не інфікованих вірусом мента, ветеранів із різним світоглядом, можливо навіть цілком щирим #яБандера. Але вони досі не є критичною масою і не роблять погоди. Звісно, це не лише болячка поліції. В НГУ – те саме. І в ЗСУ, на жаль – теж.
Доказів не треба довго шукати: «дні народження» частин в глибокому совку, «ето же наша історія» (чекайте, зараз чергова річниця окупації Афганістану буде – стежте за заходами) , любов до сорочки на гумці, абсолютно провалена ідеологічна робота і науково-історична в ВВНЗ і…
Ви думаєте, в ЗСУ немає совкодрочерів, які тільки й чекають, що Порошенко програє вибори й усі, хто рухав зміни, будуть витиснуті геть? Чекають. Ще й як. В очі говорять, що лишилося трішечки – і увімкнеться рубильник «вертай все в зад».
Тут мені дорікнуть: чого ж цей людино-баласт тримають досі? Відповім: позбутися їх не так-то просто. Скажемо «спасибі» нашому законодавству. Але це окрема сумна історія…
І от тепер про головне. Ось ця от бацила «лєжать, Бандера!», вона ж не з неба впала. Це прямий наслідок наглухо проваленої за п’ять років ідеологічної роботи в країні. І найбільш фатально – в площині освіти і науки. Якщо на виборах Біла Північна Лисичка є лише загрозою нам, то в освіті і науці вона давно прийшла і настала. Повна. Всеосяжна.
У нас такий собі академік Петро Толочко – почесний директор Інституту археології НАН України – в 2018 році в Кремлівському палаці бере участь в пленарному засіданні XXII Всесвітнього російського народного зібрання. Тема? «25 лєт по пут общєствєнного діалога і цивілізационного развітія Росії». Серед присутніх – Путін і Кіріл. І член УКРАЇНСЬКОЇ НАН перед цією чортівнею говорить: “Я считаю себя частицей русского мира”.
2018 рік. Сотні, сотні, сотні загиблих у війні за нашу самоідентичність, а цей старий ватнік – «частіца русского міра». Ну фіг би з ним – злетіла з катушок людина, з ким не трапляється – у нас таких повно навіть в Києві, але.. ВІН ДОСІ (!!!!) лишається часточкою УКРАЇНСЬКОЇ НАН. І знаєте, що каже НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК на тверезе питання «нунєй*бжежвашумать?!» (в цензурних літерах, ясна річ) ?? Вони кажуть, що «це його особиста позиція, вона широко відома».
ВИ ВІДЧУВАЄТЕ, ЯК ПІВНІЧНА БІЛА ПУХНАСТА ЛИСИЧКА ВОДИТЬ ВАМ ПО ОБЛИЧЧЮ? НІ, НЕ ХВОСТИКОМ. ЧИМОСЬ ІНШИМ. ВІДЧУВАЄТЕ?
А десь в надрах МОН (міністерство науки та освіти) на одній з робочих нарад, щодо контенту підручника історії (якщо я нічого не плутаю), учасники наради поголовно несуть дурь «не треба нам в підручниках політика!» А знаєте, НА ЩО САМЕ вони так реагували? На справедливе зауваження, що при вивченні історії України слід більше уваги приділяти нашим героїчним сторінкам! Не рюмсати, а говорити про справжні джерела наших бід і наголошувати на тих, хто виборював (і проти кого виборював!) нашу державність.
Так що ж ми хочемо від дорослих, якщо на рівні шкільних вчителів (а від них залежать програми навчальні, наповнення підручників) є тотальне нерозуміння – нездатність виховати УКРАЇНСЬКОГО громадянина, призведе до втрати УКРАЇНИ?!
І якщо достукатися до дорослого ще можна спробувати зараз, то провалив виховання дітей, ми ВЖЕ програємо розуми тих, хто прийде до виборчих урн чи штурвала країни через років 20. Ми ВЖЕ програємо війну за розуми і сенси в головах нашого майбутнього.
А коли провал у школі накладається на провал у вишах (Толочко не єдиний ватнік у вищій освіті)…
Коли на рівні державних заходів (а урядову програму відзначення 100-річчя Української Революції банально провалено) ані фантазії, ані змістовності…
Коли для поліцейського «Бандера» – матюк, а «краповий» берет каральних радянських структур, це символ (символ чого?)…
Коли молодий митець може наліпити х***в і виставити їх парадом, бо «він художник, він так бачить», а ця війна йому «нєпонятна» і на його захист стають інші, «митці», яким до лампочки, що «митець» хєрами армію зобразив! Армію, яка тебе, йолоп від мистецтва, захищає, щоб ти творив, а не сидів «на падвалє»!
Коли… Коли… Коли… Страшно?
То якщо ми ніде не виховуємо громадянина.. такого, якому важливо бути громадянином УКРАЇНИ у всеосяжному розумінні історичних глибин, культурних прошарків і планів на майбутнє… звідки взятися масово нормальним поліцейським, педагогам, військовим, чиновникам?»
Анастасія Сорока для Amazing Ukraine
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
