Добірка найкращих українських веснянок (гаївок)

2.
Весняночко-паняночко, де ж ти зимувала?
Зимувала у садочку, на колочку пряла.
Пряла на колочку горобцю на сорочку.

Що виведу нитку – горобцю на свитку,
Що виведу другу – горобцю на пугу,
Що позоставались кінці – горобцю на штанці.

3.
Що ж ти нам, весна, принесла?
Та принесла я вам літечко,
Щоб родилося житечко
Ще й червонії квіточки,
Щоб, квітчалися дівочки.

Пісеньки співали,
В решето складали,
Повісили решето на вербі;
Як налинули лебеді
Та звалили решето додолу, —
Час вам, дівчата, додому,
Мішайте свиням полову.
А ви, хлоп’ята, за нами,
Їжте полову з свинями,
А ви, дівчата, — калачі,
Щоб любили вас паничі.

4.
Травко- муравко,
Стелись на галявку,
На стежку до броду,
На стежку до хати,
Де ходить по воду
Іванкова мати.

Травко-ласкавко,
Стелись аж до ґанку.
— Ми будем з тобою,-
Матуся сказала.—

Покропим водою,
Щоб ти не зів’яла.

Травко-веснянко,
Стелись на полянку,
На згір’я шовкові,
На луки під гаєм,
На землю в обнові,
Де ми виростаєм.

5.
А вже весна, а вже красна
Із стріх вода капле
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне
Ой поїхав козаченько
У чистеє поле
За ним дівчинонька:
“Вернися соколе”
“Не вернуся, забарюся,
гордуєш ти мною
Вже буде те годування
Все перед тобою”
Ой поїхав козаченько
З Лубен до Прилуки
Заплакала дівчинонька
Здіймаючи руки
А вже весна скресла, скресла
Що ти нам принесла?
Принесла вам росу, росу
Дівочую красу
Дівочая краса, краса
Як весняна роса
На Дунаю прана, прана
В меду полокана
На Дунаю прана, прана
На Великдень вбрана
А вже весна скресла, скресла
Що ти нам принесла
Принесла вам росу, росу
Парубоцьку красу
Парубоцька краса, краса
Як осіння роса
В калюжі мочена
На дощі сушена
Під лаву втручена
тернем пришпилена
А вже весна, а вже красна
Зі стріх вода капле

6.
Стук-стук, молоток,
На тім боці холодок,
А на нашім сонечко
Торкає віконечко.
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко!

7.
Де гаївка лунала,
Там діброва палала, палала,
Там діброва палала.

Де ходили дівоньки,
Там розцвіли квітоньки, квітоньки,
Там розцвіли квітоньки.

Де ходили легіні,
Зарясніли ясені, ясені,
Зарясніли ясені, ясені.

Ми гаївку провели,
Весну красну привели, привели,
Весну красну привели.

Привели на пшеницю,
На зелену пашницю, пашницю,
На зелену пашницю.

Весно, землю зогрівай,
Буде врожай, як Дунай, як Дунай,
Буде врожай, як Дунай.

Пройде літо й зимонька,
Знов зашумить гаївка, гаївка,
Знов зашумить гаївка.

Дай нам, доле, довгий вік,
Всім зустрітись через рік, через рік,
Всім зустрітись через рік.

8.
Луговая зозуленька,
Рано-рано,
Луговая зозуленька,
Да ранесенько.

Усі луги облітала,
Рано-рано,
Усі луги облітала,
Да ранесенько.

В однім лузі не бувала,
Рано-рано,
В однім лузі не бувала,
Да ранесенько.

А в тім лузі ночувать буду,
Рано-рано,
Ночувать буду, привикать буду,
Да ранесенько.

9.
Та не стій же, вербо, та над водою,
Бо холодна вода та під тобою.

А вирости, вербо, та на толоці,
А де збираються дівчата та хлопці.

Та викинь же, вербо, зелене віття,
Щоб було багате молодих життя.

Щоб було багате та ще й щасливе,
Бо покохав козак дівча вродливе.

– Викинь же, козаче, хоч копієчку
За свою кохану, красну дівочку.

Викинув же козак та найбільше всіх,
Та й вибрав дівчину та й найкращу всіх.

Ой візьми, дівчино, повний гаманець,
Та й підем, кохана, разом під вінець.

10.
Прийшла весна, прийшла красна,
Відкрий віконце.
Нехай у твою світлоньку
Загляне сонце.

Ідіть дівки на пагорбки
Танок водити,
То буде щедро, буде хліб
Земля родити.

Ідіть дівки мерщій в садки
Пісні співати,
То прийде доля радісна
Сама до хати.

Гайда, дівки, та й на ставки
Себе кропити,
Улітку буде теплий дощ
На землю лити.

Беріть, дівки, свої вінки,
Кидайте в воду,
Та щоб не зврочить ворогам
Дівочу вроду.