Я дуже хочу, і дуже надіюсь, що ми зробимо її трішки кращою…
Про це у дописі Jaanika Merilo.
“Особисте.
Про i мою Україну.
Так вийшло, що я народилася у сім’ї естонської мами та українського батька.
В моїй сім’ї було 3 мови. З батьком я розмовляла виключно українською, з мамою – естонською, і мама з батьком – російською. Хоча пізніше мама вже спілкувалась також українською.
Зрозуміло, всі літні канікули я проводила з бабусею Любою та з дідусем Аркадієм під Києвом чи в Кам’янець-Подільському, який я досі дуже кохаю.
Сьогодні мій син дуже любить Україну. Це кохання передалось від мене, i він не все уявляє, не все розуміє. І я навіть щось не можу роз’яснити. Але він дуже добре та тонко відчуває, що правильно, а що не правильно. І багато чого не розуміє.
Але я дуже сподіваюсь, що коли він трішки підросте, то мені не треба бути роз’яснювати – чому ми живемо в такій країні, де не все як хотілось, залишається нашим дітям.
Я дуже хочу, і дуже надіюсь, що ми зробимо її трішки кращою. І також під час довгих подорожей, коли мене нема вдома, чи коли я не з cином, я надіюсь, що він зрозуміє, що я хочу просто передати йому кращу Україну, де вже не треба задавати питання, розуміючи, що це воно – це твої цінності, це держава, якою ти пишаєшся.
Тому, будь ласка, також особисто прошу: Будь ласка, будь ласка прийдіть на вибори!
Ми маємо відповідальність за наших дітей i за таку Україну, яку ми їм передаємо.
Це наша Україна.
Будь ласка, прийдіть і проголосуйте по совicтi за нашу Україну!”
Анастасія Сорока для Amazing Ukraine
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
