Бо вся ця історія з MARUV – це не про політику. Це про те, що ми геть забуваємо тих, хто ціною свого життя розплатився за наше мирне небо. І це найгірше…
Про це написала на своїй Facebook-сторінці користувачка Настя Сорока.
“Спочатку ВОНИ голосують за таких, як Янукович. Потім ВОНИ віддають свої голоси за таких, як MARUV (бо «музика внє палітікі»). Після цього ставлять галочку в бюлетені за таких, як Бойко. І тоді до нас тишком-нишком приходить справжній «русскій мір». З танками і градами. Відбираючи своїми брудними лапами спочатку нашу історію, потім нашу культуру, і, врешті-решт, наші етнічні землі.
Через невміння деяких моїх співгромадян думати й аналізувати. Через байдужість і аполітичність. Через банальне нерозуміння ситуації в країні.
Можете сперечатися зі мною скільки завгодно, але ті, хто кажуть, що «культура і шоу-бізнєс внє палітікі» – це або проросійські гастральори, або люди, повністю байдужі до своєї країни. І, повірте, це в сотні. Ні-ні. В тисячі раз гірше, ніж москаль ня.
Так, мені важко зрозуміти позицію тих, хто підтримує і захищає MARUV. Важко зрозуміти, й те, яким місцем думали журі, коли ще на початках допустили таких ганебних виконавців до Нацвідбору. І ще. Мені дуже боляче. Боляче, що наше суспільство вчергове розділилось через провокацію, якою москва обов’язково скористається. Мені боляче, що українці масово переживають через те, що MARUV не їде на Євробачення, але їх зовсім не чіпляють за живе сумні звістки з передової.
Революція Гідності відродила українську національну ідею. Але лише обрані побачили, що байдужість рано чи пізно призведе до того, що до влади знову прийдуть ідіоти. Лише обрані зрозуміли, що байдужість – це наша слабкість і потужна зброя росії, якою та обов’язково скористається, якщо ми нарешті не усвідомимо, що у нас є СВОЯ мова, СВОЯ культура і СВОЇ цінності, які потрібно шанувати і першочергово розповсюджувати у НАС, у СВОЇЙ КРАЇНІ. А не десь там, за порєбріком, трясучи ду пою у московському клубі і співаючи позбавлені сенсу пісні.
Мабуть таки, ці речі не зрозуміти тим, хто далекий від війни. Тим, хто не пропустив ці події крізь своє нутро. Тим, хто не пережив втрати побратимів і близьких за духом людей. Тим, хто себе свідомо від цього відгородив. Бо «не моє». Бо «мене не стосується». Бо «не болить». А от MARUV – болить. Бо «яжголосувала». Бо «какаяразніцашовонавиступаєврасії».
Але вся ця історія з MARUV – це не про політику. Це про те, що ми геть забуваємо тих, хто ціною свого життя розплатився за наше мирне небо. І це найгірше”.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
