Я, як колишній солдат, священик, психолог… зараз вам одну річ скажу, тільки ви не ображайтеся…
Всі кругом кинулися психологічно реабілітувати солдат що пройшли АТО, використовуючи різні методики від малювання квіточок, до НАТОвських методик (за якими вони благополучно угробили більше солдатів ніж на полі бою… поцікавтеся статистикою суїцидів і бойових втрат).
А хто вам сказав, що їх потрібно ЛІКУВАТИ?
Звичайно, коли в дурдомі хтось приходить до тями, то його вважають найбільше божевільним. Так і з нашими бійцями. Люди, це ми нездорові, а вони то якраз прийшли в себе. Вони побачили життя без ілюзій, справжнє. Вони пізнали ціну слову, вони пізнали глибини людської самопожертви та ницості окремих індивідів. Вони прозріли і оголили свої почуття як і личить справжній людині.
Їм зле не від того, що було там. По справжньому їм погано від того що тут. Їм погано від нашої брехні, ницості, продажності, боягузтва і безхребетності. Їх трясе не від стресів і ран, а від того, що ми сліпі й глухі, ми не розуміємо простих речей, які вони бачать чітко та прозоро.
Не вірите? Запитайте їх…
Може вистачить танців з бубном? Давайте лікуватися від небуття прикладаючи до своїх сердець цих людей, як цілющий пластир… А не намагатися коновальскими інструментами методами калічити їх… може досить вже?
Олександр Філіппов
війсковий капеллан, колишній спецпризначеннець, практикуючий психолог