Наше місто файне і цікаве, тому не дивно, що тут у минулому знімалось чимало фільмів. Мається на увазі, власне фільми не про Львів, а просто художні фільми, в яких є Львів, навіть якщо це всього кілька екранних хвилин.
119 років тому, далекого 1897-го, у Львові було знято перший фільм — «У львівській кав’ярні» (W kawiarni lwowskej). З цього часу місто стало справжнім знімальним майданчиком і справжнім героєм багатьох кінематографічних шедеврів.
Шкода, що не можна зарахувати у львівську кінематографічну скарбничку оскароносного «Списка Шиндлера» Спілберга та знаменитого «Вогнем і мечем» Гофмана. В обох випадках режисери мали намір знімати свої стрічки у Львові, однак не отримали згоди місцевої влади.
Утім, і без цих шедеврів «фільмотека» міста Лева багата на культові фільми, в яких зіграли ролі культові актори.
Отож, 80 років тому, далекого, ще передвоєнного 1936-го року Варшавське кінематографічне бюро “Фенікс” зняло у Львові музичний фільм “Буде краще”. Саме у цій стрічці на великому екрані вперше з’явилися культові персонажі міжвоєнного Львова – веселі батяри Щепко (Казимир Ян Вайда) і Тонько (Генрик Фоґельфанґер). Перший з трьох легендарних довоєнних фільмів за участю двох постійних персонажів розважальних передач Польського радіо Щепка і Тонька, надзвичайно популярних не тільки у Львові. Коли починалися радіопрограми з їх участю, вулиці порожніли, а їхні пісні стали одним з брендів ретро-Львова.
Уже 1939 р. на екрани виходить картина «Волоцюги». Зворушлива, весела, повна дотепних жартів і гегів стрічка, де в ролі головних героїв знову виступали «зірки» програм львівського радіо Тонько і Щепко. Завдяки цим колоритним львівським персонажам в історії сучасної Попелюшки, дівчинки-знайди, навколо якої розгортається сюжет, багато гумору вулиць міжвоєнного Львова. Фільми з їх участю стали найбільшими хітами передвоєнних років, тепер маємо можливість переглядати їх в Інтернеті, а пісні Емануеля Шлехтера з цих фільмів досі можна назвати візитними картками Львова. Український переклад пісні «Тільки у Львові» належить авторству Віктора Морозова
Через 20 років, а саме 1959 року, режисер кіностудії ім. Довженка Віктор Івченко зняв у Львові фільм “Іванна”, спрямований проти греко-католицької церкви та Митрополита Андрея Шептицького. Довкола фільму поширилось багато міфів. Запевняють, що на початку 60-х років минулого століття Папа Римський Іван XXIII наклав на фільм анафему, хоч достеменного підтвердження цьому немає. Однак беззаперечною правдою є те, що над учасниками фільму висіло усе ж таки якесь «прокляття», адже буквально через кілька місяців після прем’єри, під час чергових зйомок, будучи вагітною у полум’ї згоріла виконавиця головної ролі Інна Бурдученко. У фільмі “Іванна” її героїня відрікається від Бога і зриває з себе хрестик.
Під тролейбусом загинув син художника-постановника Юзефова. За загадкових обставин померла дружина оператора комбінованих зйомок Ілюшина. Раптово, від невідомої хвороби, відійшла у інший світ донька автора сценарію Бєляєва. У режисера стрічки трапився інфаркт. Загалом за короткий проміжок часу померло семеро осіб, прямо чи опосередковано причетних до цього фільму.
«Салют, Маріє!» драма, знята 1970-го року Йосифом Хейфіцем на “Ленфільмі”, заслуговує на увагу насамперед через блискучу гру молодої Ади Роговцевої. За роль Марії вона отримала приз кращої кіноакторки на Московському міжнародному фестивалі та стала акторкою року в СРСР за версією журналу “Советский экран”. Можна з упевненістю сказати, що Львів, в якому тоді знімали Іспанію, став відправною точкою до великої кінематографічної слави Ади Роговцевої.
Одну з найулюбленіших комедій радянських людей «Старики-розбійники» режисер Ельдар Рязанов і кіностудія «Мосфільм» зняли у 1971 році. Фільм, у якому знімалися Юрій Нікулін, Євген Євстигнєєв і… Львів, був приречений на успіх.
Легендарний мюзикл Георгія Юнгвальда-Хількевича за легендарним романом Александра Дюма «Д’Артаньян і три мушкетери» було знято 1978 року. Львів’яни досі переконані, що Львів у ролі Парижа виявився навіть кращим ніж оригінал.
Одну з улюблених кіноказок дітей початку 80-х років минулого століття «Чарівний голос Джельсоміно» також знімали у Львові (ну і в Одесі також). Режисером фільму виступила Тамара Лісіціан. Вона ж писала і сценарій за відомою повістю Джанні Родарі «Джельсоміно в Країні брехунів». У стрічці легко впізнавані площа Ринок, каплиця Боїмів, Аптека-музей та інші архітектурні перлини міста Лева.
Тож, архітектура та атмосфера Львова змушує працівників кіноіндустрії знову і знову обирати саме це місто, як головну локацію у власних фільмах.
Фото з відкритих джерел
Джерело: Фотографії старого Львова
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини