В українських весільних сукнях виходять заміж у ПАР, Австралії, США та Європі. Як живе найбільший весільний регіон України, де сотні підприємств створюють сукні, які потім продаються по всьому світу, дізнавалась BBC News Україна.
Розповідає BBC Україна
Наречена у весільній сукні кремового кольору з золотою вишивкою прогулюється парком у Межигір’ї. Це фото з реклами весільного салону The Bridal Secret, що у столиці Південно-Африканської республіки Преторії.
І модель, і сукня на ній – українські. За останні два роки лише в одному магазині цього африканського міста продали понад 200 весільних строїв, які пошили в Україні.
“Весільні сукні на експорт”
Шифонові й атласні, з мереживом і паєтками, виготовлені в Україні весільні сукні продаються у магазинах по всьому світу – від Австралії і Нової Зеландії, до США, Катару, Японії, Британії, Чехії і Польщі.
“Українські весільні сукні більш доступні, ніж сукні з інших країн. Вони унікальні і дуже гарні”, – розповіла ВВС News Україна власниця магазину у Преторії пані Рушель.
“Мені подобається їхня якість і ціна. Наші наречені дуже задоволені”, – поділилась враженнями Колін з салону Perfect Bride, що в Окленді, Нова Зеландія.
Сукні для цих салонів пошили у буковинському селі Коровія, яке разом з селом Волока та містом Чернівці стало весільним центром України.
Звідси за кордон щороку їдуть тисячі весільних суконь. Порахувати точні об’єми експорту складно, весільне вбрання не має окремого коду, а дрібні виробники, яких досить багато, часто відправляють сукні поштучно, вони не обліковуються.
Офіційно у Чернівецькій області, за даними від 2016 року, працює понад 500 малих та 10 великих підприємств, які шиють одяг. Неофіційно учасники ринку кажуть, що їх в рази більше.
Час від часу фіскальні органи звітують про викриття нелегальних цехів з пошиття весільних суконь.
За даними представників кількох підприємств, з якими спілкувалась ВВС News Україна, залежно від об’ємів виробництва одна фабрика за рік може відправити за кордон від однієї до семи тисяч весільних суконь.
У цьому регіоні про весілля нагадує все – десятки магазинів з тканинами і мереживом, біл-борди з нареченими за кожним поворотом, сотні весільних салонів, шоу-румів та фабрик, де шиють весільне вбрання.
При цьому тут не виготовляють жодного з елементів вбрання нареченої – тканини, нитки, мережева, аплікації, перли імпортують з Індії, Туреччини, Китаю, шиють на Буковині, щоб потім знову відправити за кордон.
У Чернівцях є руки і є інфраструктура, каже Максим Клецько, директор підприємства “Укршик”, одного з найбільших виробників весільних суконь на західній Україні.
Більша частина їхньої продукції йде на експорт.
Засекречене виробництво
Просторе приміщення зі швейними машинками, на столах – рулони тканин і мережива світлих відтінків, поруч одягнуті у корсети манекени. Дівчина одним рухом ножиць відрізає поділ сукні.
Це – цех з пошиття весільних суконь Еlena Morar, єдине місце з десятки фабрик у регіоні, куди нас пустили знімати.
Виробники побоюються конкуренції й крадіжок ідей, тому не дозволяють фільмувати весь процес створення весільного вбрання, лише його частину.
Тут має бути чисто, відвідувачі одягають бахіли, всі працівники перевзуваються.
На вішаках 130 суконь різних відтінків і фасонів чекають на відправку за кордон.
“Найскладніше – це вигадувати такі моделі, щоб вони були ходовими і їх захотіли б купити, наприклад, в Британії”, – каже власник підприємства Дмитро Морар.
Влітку, коли починається сезон весіль, на фабриці шиють 100-150 суконь на місяць, вартість яких починається від 9 тисяч гривень і вище.
На Чернівецькому базарі, де працює 600 точок з продажу суконь, ціна на вбрання наречених починається від ста доларів.
Сюди за сукнями приїздять з Румунії, Польщі і Чехії – як оптові покупці, так і самі наречені.
За даними виробників, за кордоном вартість українських суконь може зростати до п’яти разів – в залежності від купівельної спроможності громадян країни, куди їх відправляють.
Пишні і “рибки”, зі шлейфом і “труби”, вишиті аплікаціями й 3D-гіпюром: існує десятки різних моделей і фасонів весільних суконь, які шиють на Буковині.
“Ми підлаштовуємось під кожного клієнта. Позолота і каміння не підходять для США, скромні і прості наряди не поїдуть до Туркменистану й ОАЕ”, – розповідає виробник Максим Клецько.
Чим більше ручної роботи, тим дорожча сукня. Щоб обшити перлами корсет пишної мереживної сукні, майстрині Вірі, яка працює на фабриці у Морарів, треба три години. Вся сукня створюється тиждень.
Швачки – одна з найбільш затребуваних професій у цьому регіоні – у місцевій пресі десятки оголошень про пошук майстринь. Гарних майстринь фабрики переманюють одна в одної.
Власники бізнесу кажуть, що середня зарплатня швачки – 10 тис. грн. Але суми можуть дуже різнитися в залежності від рівня майстерності і складності роботи. За підрізання спідниць платять 6 500 грн, за декорування – значно більше.
“Шиють всім селом”
З усього весільного регіону найбільш відоме село Волока, яке місцеві називають весільною столицею країни. У цьому румуномовному селі, де живе 3 800 людей, зареєстровано близько 300 підприємств, що шиють вбрання для наречених.
Бюджет територіальної громади, який наповнюється податками з цих підприємств, складає понад 30 млн гривень.
У Волоки на роботу приїздять люди з Чернівців і навколишніх сіл, на кількох підприємствах для них побудували гуртожитки.
Оздоблені ліпниною і вежами пишні особняки в селі зустрічаються часто, а ще тут є футбольні поля зі штучним покриттям, свої пекарні, сім весільних магазинів та один – під вивіскою “Apple”.
Ще у Волоках майже ідеальний асфальт, на який “скинулися” місцеві бізнесмени, “щоб клієнтам було зручно приїздити за сукнями і тканинами”, розповідає сільський голова Волок Валентин Глопін.
За його словами, майже кожна родина у Волоках залучена до весільного бізнесу: шиють і жінки, і чоловіки.
Сім’я Унгурян – мешканці села, дохід яких повністю залежить від весільного бізнесу.
З Маріном Унгуряном ми спілкуємось у триповерховому, оздобленому під мармур магазині, в центрі Волок. Це “Весільний світ”, де продаються сотні видів тканини і мережив.
Марін Унгурян працює тут, а його дружина Мар’яна шиє весільні сукні вдома і продає їх через Instagram. Також вони продають весільні прикраси, вишиті на швейній машинці.
До конфлікту на Донбасі виробники весільних суконь орієнтувалися на Росію, зараз вони більше працюють з європейськими покупцями, їздять на виставки до Польщі, продають сукні у Чехію, Литву і Францію.
“Половина людей у всьому світі одружується у сукнях з Волок”, – запевняє сільський голова Глопін.
Село Волока разом з навколишніми селами і Чернівцями вже стало частиною глобальної торгівлі весільними сукнями.
“Ми торгуємо з усім світом”, – говорить серед манекенів у сукнях на Чернівецькому ринку продавець Олександр Яворський.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини