Львів’янка Стефанія Петрушка розповіла історію порятунку чотирьох братів-євреїв від німців
Про це інформує ZAXID.NET.
Хто врятує одне життя, врятує весь світ. Родина Дідухів врятувала не лише чотирьох єврейських хлопців, а й їхні наступні покоління. Пані Стефанія, разом із батьками – Андрієм та Анелією Дідух – праведники народів світу. Під час війни ця сім’я переховувала євреїв від смерті.
«То було чотири брати: Йосиф, Якуб, Майлах, а ще Шмілка», – розповідає пані Стефанія, показуючи фото.
Жінка згадує: її батько – лікар, добре знався із великою єврейською родиною Печеників, які жили за п’ять кілометрів у сусідньому селі і мали там свій магазин. Саме із Топорова німці почали робити «зачистки» євреїв. Уночі хлопці втекли від німців лісом до сусіднього села – Трійця.
Батько – Андрій Дідух – не відмовив євреям у прихистку. Тієї ж ночі знайшли спосіб сховати хлопців, пропри те, що самі жили в хаті з однією кімнатою. Стефанія Петрушка, львів’янка, праведниця народів світу, згадує: «Тато придумав: там, де був засік для зерна у коморі, відсунули і копали яму. Робили підвал цілу ніч, виносили мішками землю. В ту ж ніч зробили повністю підвал».
Уже до ранку укриття було готове. За декілька днів німці добралися і до села пані Стефанії. Їй було лише 10 років, однак ті дні пам’ятає дуже добре.
«На мотоциклах, машинами приїхали. Щойно не було і вже – бух – повно їх. То момент. Моментально треба було те все робити. Я тоді влітаю до хати, хлопці втікають, спускаються в той підвал. Ми той засік тягнемо на той підвал – закриваємо і все. Німці вже тут, вже в хаті».
А далі все як у страшному сні: німці влетіли до хати, приставили автомати до грудей.
«Я мусила подати вид, що я не боюся. Він мені сказав, що, якщо знайде когось у нас із євреїв, буде «шіссен» (стріляти – ред.) нас і їх. І що? Змушена була подати вид, що не боюся. Я їм сказала, що в нас нікого нема. Мама те саме говорила. Але душа у всіх була в п’ятках», – згадує Стефанія Петрушка.
Тоді хлопців не знайшли. І всі наступні рази теж. Однак ховатися потрібно було не лише від німців.
«Ми ще мусили ховатися від сусідів, Бо не дай Бог… У нас там такий був Андрушко Музика. Так його називали. Він видавав усіх, показував пальцями, де в кого є мужчина. Він такий продажний був», – розповіла пані Стефанія.
Після війни врятовані євреї пішки дійшли до Польщі, а звідти емігрували до Америки та Ізраїлю. На двадцять років сім’ї втратили зв’язок. Та у 1965 році один із братів – Йосиф – знайшов своїх рятівників вже у Львові. Пані Стефанія показує численні листи та фото. На них уже діти та внуки тих чотирьох єврейських хлопців, які залишилися живими завдяки родині Дідухів.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
