Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року в с. Мазепинці під Білою Церквою на Київщині, помер 21 вересня 1709 року біля н. п. Бендери у Молдові. Найвідоміший гетьман Війська Запорозького (1687-1708), що став героєм для українських патріотів і зрадником для Росії, князь Священної Римської Імперії.
Про це пише ресурс Герої України.
Логіку росіян, коли мова йде про Мазепу, зрозуміти не складно: “Мазепа був улюбленцем Петра I, обмилуваним владою”, кавалером №2 вищого російського ордена Св. апостола Андрія Первозванного з діамантами (першим був генерал-фельдмаршал Головін, сам Петро I отримав орден за №6, Меньшиков – №7), був найбагатшою людиною в Україні з необмеженою владою, все мав і … все втратив, коли “зрадив Москву у найвідповідальніший момент Північної війни”, перейшовши на бік Карла XII. Питається, що йому не вистачало? У росіян немає відповіді на дане питання, відповідь є в українців.
Чому Іван Мазепа – герой України.
Перший подвиг Івана Мазепи: Батьківщина вище за власну вигоду й особисте щастя.
Щоб зрозуміти Івана Мазепу, росіянам потрібно згадати…
- скільки добровольців пішло восени-взимку 1941 на фронт і загинуло, будучи талановитими педагогами, фізиками, хліборобами, але не червоноармійцями, поставивши інтереси країни вище за особисті в хвилини смертельної небезпеки для Батьківщини;
- скільки сотень (!) тисяч українців навесні і влітку 2014 вступило в добровольчі батальйони, Нацгвардію, ВСУ, стали волонтерами і просто допомагали армії чим могли, щоб захистити незалежність України, ризикуючи і гинучи, отримуючи інвалідність, передаючи працею зароблені кошти для армії, яка з “голої та босої” стала однією з найкращих у Європі всього за 1,5 роки.
Патріотизм був вище за розум і здоровий глузд і тоді, і зараз, а росіяни і українці – це різні нації. Ця теза допомагає зрозуміти, чому після Переяславської Ради 1654 року і смерті Богдана Хмельницького (1657 рік)
- за 30 наступних років Росію “зрадили” більше десятка (!) українських гетьманів (Виговський (1657-1659), Юрій Хмельницький (1659-1662), Яким Сомко, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Остап Гоголь, Дем’ян Многогрішний, Михайло Ханенко, Самійло Самусь, Іван Самойлович та ін.). Гетьмани змінювалися, як у калейдоскопі, і кожен намагався … “зрадити”, вивівши себе і підконтрольну територію з-під влади Кремля. Чому? Відповідь проста: гетьмани вважали московського царя тимчасовим союзником, а не своїм сувереном і паном і “зраджували” його кожного разу, як тільки Москва намагалася закріпитися на українській землі, показавши “хто в домі господар”;
- на цьому тлі “зрада Мазепи” виглядає типовою поведінкою українського гетьмана та його оточення, які пам’ятали часи до “приєднання до Москви” (50 років тому) і своїх старших побратимів, які за ці 50 років більше десятка разів намагалися вийти з-під контролю Москви;
- бурхлива реакція росіян так само зрозуміла: на відміну від попереднього десятка “зрадників-гетьманів”, вони вважали Мазепу “своїм”, “пригрітим”, “приголубленим”, “нагородженим”, його рішення піти з-під влади Москви було для них повною несподіванкою.
Головна відмінність Івана Мазепи від попередників у тому, що він багато років готувався до цього кроку, про що свідчить вся його діяльність за 21 рік гетьманства в Україні (1687-1708).
Другий подвиг Івана Мазепи: припинення громадянської війни (“Великої Руїни” 1657-1687) і відродження економіки і політичного впливу України у світі.
Припинення воєн і набігів…
- дозволило розпочати економічне відродження українських земель, де посіви не спалили карателі і кочівники, жінок і дітей не гнали в рабство, а чоловіки не вбивали один одного у розбраті;
- Мазепа намагався встановити “громадянський мир” на Гетьманщині, широко роздаючи козацькій старшині землі (про це свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін.), одночасно захищаючи інтереси простих козаків і селян, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 рр. та іншими, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток;
- Іван Мазепа серйозно зміцнив міжнародний імідж України, що допомогло врятувати Україну від руйнувань після державного перевороту в Московській державі у 1689 р. Сталося це завдяки дипломатичному підходу Мазепи, який зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду князем Голіциним, так и з їх наступником – царем Петром I.
- Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних відносин, зафіксовану у “Коломацьких статтях” (угода між Україною та Московською державою, підписана під час обрання Мазепи гетьманом), він мав численні зв’язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттинів у Польщі, Гіреїв в Криму та ін. З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на річці Самара.
Третій подвиг Івана Мазепи: розвиток освіти для розвитку держави. Він постійно опікувався безліччю навчальних закладів, за свій кошт будував корпуси Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму, які пізніше також були збагачені сучасними на той час бібліотеками та рідкісними рукописами.Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана з видання творів української літератури, зокрема творів Афанасія Зарудного, Дмитра Туптала, Григорія Двоєслова та багатьох інших.
Опосередковано діяльність Мазепи позначилася і на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало підставу вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в Україні наприкінці XVII – початку XVIII ст. унікального стилю – “мазепинського бароко”. Крім того, цілеспрямована політика Мазепи призвела до загального відродження, яке позначилося не тільки на розвитку всіх галузей мистецтва, але й у сфері філософії, теології, суспільних і природничих наук.
Четвертий подвиг Івана Мазепи: підтримка української церкви як майбутньої ідеологічної опори української держави. За кошти самого Івана Мазепи було збудовано, відреставровано величезну кількість церковних споруд. Чимало храмів саме за Мазепи отримали своє друге життя. Найвідомішими з них були будівлі в таких монастирях, як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський Богоявленський, Кирилівський, Золотоверхо-Михайлівський, Чернігівський Троїцько-Іллінський, Лубенський, Мгарський, Густинський, Батуринський, Крупницький, Глухівський, Петропавлівський, Домницький, Макошинський, Бахмацький, Каменський, Любецький, кафедральні собори в Києві – Святої Софії, Переяславі та Чернігові, церкви в Батурині та інші.
Іван Мазепа також переймався станом православної церкви за межами України. Серед подарунків, зроблених Мазепою іноземному Московському Патріархату, найбільш відома срібна плащаниця, що зберігається у вівтарі грецького православного собору Воскресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі і використовується тільки в особливо урочистих випадках. Іншим відомим подарунком було Євангеліє 1708, переписане і прикрашене гравюрами та засоби для богослужіння для православних сирійців м. Алеппо. Крім цих подарунків, гетьман виділяв певні кошти на милостині і допомогу православним християнам за кордоном. Всього, за підрахунками козацької старшини, зробленими одразу після смерті Мазепи, за 20 років свого правління гетьман на меценатські цілі витратив не менше 1110900 дукатів, 9243000 злотих і 186 000 імперіалів.
П´ятий подвиг Івана Мазепи: його життя і смерть… прославили Україну. Донині Мазепа – найпопулярніший українець у світі, що вплинув всі наступні покоління українців від Тараса Шевченка до Михайла Грушевського та президентів незалежної України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 літературних творів, шість скульптур. Серед найбільш відомих творів – гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяхівського, Л.Тарасевича, М. Бернінгротга; портрети невідомих художників XVII – початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Диверія, Ю. Коссака, Л. Булянже, Г. Верне, Т. Жеріко, Е. Делакруа, Е. Харпентера, М. Герімського; поетичні та прозові твори Дж. Байрона, Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі; музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурна, Дж.В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковського, М. Гранваля, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова.
Що дала б Україні поразка Росії в Північній війні проти Швеції
Іван Мазепа використовував досвід гетьмана Петра Дорошенка, який на кілька років повернув незалежність України від Москви після Переяславської ради, для чого уклав союзний договір з Туреччиною.
Північна війна 1700-1721 рр. Швеції з Росією давала унікальний шанс Україні отримати незалежність від Кремля, тому що
Першим зрадив … Петро 1, коли у 1706 р. Карл XII розгромив польські війська російського союзника і ставленика короля Августа, примусив того відректися від польської корони (1706), а нового короля Станіслава Лещинського змусив оголосити війну Росії. Над Україною нависла загроза польської інтервенції за підтримки військ Карла XII. Мазепа звернувся до Петра за допомогою. Але цар, який у той час чекав наступу шведів, відповів: “Я не дам і десяти солдатів. Захищайся, як знаєш”.
В разі поразки Росії Швеція могла передати Україну під протекторат свого союзника Польщі як прекрасний трофей у війні (саму Швецію далека Україна практично не цікавила).
В разі спільної перемоги Швеції з Польщею та Україною гетьманщина отримувала довгоочікувану незалежність.
В українських землях зростало невдоволення “чужою війною”, на яку на вимогу Москви Іван Мазепа посилав все нові і нові козачі підрозділи, які несли до 60% втрат у боях з кращою на той момент армією Європи, на чолі якої стояв Карл XII.
Критичний момент вибору настав для Мазепи в жовтні 1708 року, коли Карл XII почав свій похід на Москву не через Білорусь (у лісових масивах шведи потерпали від неочікуваних партизанських ударів), а через лісостеп України. Мазепа прийняв рішення перейти на бік Швеції.
Подібні відносини були характерні для того часу в Європі: якщо сюзерен не виконував своїх зобов’язань щодо васала, то останній залишав свого покровителя-сюзерена і переходив під протекцію іншого. У підсумку у 1708 році Мазепа підписав договір з Карлом XII, в якому вказувалося наступне:
1) Карл XII зобов’язувався захищати Україну, яка повинна була стати незалежною державою Європи з титулом князівства;
2) територія незалежного української князівства розширювалася за рахунок відвойованих від Росії українських земель;
3) гетьман і всі верстви українського суспільства зберігали свої права;
4) Мазепа визнавався довічним правителем України, а після його смерті Генеральна рада мала право обрати нового гетьмана;
5) на час ведення війни шведам передавалися наступні міста: Полтава, Гадяч, Батурин та ін. для розміщення гарнізонів.
Мазепа підкреслював, що не шукає в цьому ніякої особистої користі. Більшість козаків, не зрозумівши планів Мазепи, залишили гетьмана і пішли на об’єднання з армією Петра I. З гетьманом залишилося кілька тисяч вояків. У Полтавській битві шведська армія програла, залишки військ Мазепи пішли в Молдову, де ватажок українських козаків помер 21 вересня 1709 року.
Цікаве про Івана Мазепу
- Іван Мазепа належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту здобув у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум і Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов;
- Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 день). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури;
- На початку XVIII століття в умовах Північної війни (1700-1721) Іван Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським, а також шведським королем Карлом XII зробив спробу реалізувати свій військово-політичний проект. Головною метою даного проекту був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави;
- Метою Мазепи як гетьмана Війська Запорізького було об’єднання козацьких земель Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя і, якщо можливо, Слобожанщини та Ханської України в складі єдиної Української держави , встановлення міцної автократичної гетьманської влади у складі держави європейського типу зі збереженням традиційної системи козацького устрою.