До п`яти років – ставтеся до своєї дитини як до правителя (з повагою), з 5 до 15 – як до солдата (чітко встановлюючи рамки, режим і правила), а з 15 років – тільки як до друга (як до рівного собі).
Стародавня східна мудрість
1 Правило. Дитина – це індивідуальність
Дитина – самостійна, окреме від нас істота, вона повинна і хоче прожити власне життя. Дуже важливо усвідомити, що наша дитина – не частина нас, а самостійна істота, яка має право, можливості і здатності приймати рішення і здійснювати вибори.
2 Правило. Рости разом з дитиною
Людина не народжується на світ професіоналом ні в одній області, в тому числі і в професії батька. Тому істинно хороші батьки ростуть і змінюються разом з дитиною, надаючи їй стільки свободи і турботи, скільки необхідно в певний період розвитку. Передати відповідальність дитині за її життя, вирішення і вибори до відповідних цьому етапу розвитку – найважливіше завдання, яке стоїть перед батьками.
3 Правило. Безумовне сприйняття
У перші роки життя батьківське оточення є для дитини своєрідною моделлю світу, і те, наскільки комфортно, тепло і безпечно малюкові в родині, визначає те, яким в майбутньому виявиться ставлення до світу реального, набагато більш складного, жорсткого і мінливого. Емоційне благополуччя, позитивне ставлення до себе і світу в цілому у дитини, а потім і дорослої людини, в значній мірі залежить від сприйняття його батьками.
4 Правило. Встановлюйте норми і межі
Батьки – саме ті люди, які першими починають позначати малюкові норми і межі дозволеного і забороненого, прийнятного і неприпустимого. Виставлення дитині кордонів і норм допустимої поведінки необхідне в першу чергу для неї самої. Це допомагає дитині структурувати картину світу, орієнтуватися в ньому, робить оточення більш стабільним і передбачуваним, а значить, більш безпечним. Дитина, якій не відомі правила і норми, втрачається від невизначеності, відчуває себе покинутою, не відчуває комфорту і безпеки, ну а далі сама починає встановлювати межу дозволеного і допустимого. Але як правильно обмежувати прояви дитини. З самого раннього віку варто пояснювати і аргументувати дитині, чому саме це можна або чим саме ту чи іншу поведінку погано або шкідливо. Покараний або засуджений, може бути вчинок, але не особистість в цілому. Покарання не повинно бути «поганим», а має бути позбавленням «хорошого». Ніколи не варто принижувати дитину – фізично або словами. Не можна пропускати або надовго відкладати покарання. Воно повинно слідувати відразу за порушенням правила, за грубою або неввічливою поведінкою.
5 Правило. Тільки не лебідь, рак і щука …
Принципове значення для виховання будь-якої дитини має послідовність дій, санкцій, заохочень і покарань. Мінливість в діях, санкціях, заохоченнях і покараннях. Дуже погано, якщо наш настрій впливає на те, що сьогодні ми дозволили дитині що-небудь, що вчора заборонили, тому що змінився наш настрій. Роблячи таким чином, ми руйнуємо і без того нестійку і гнучку картину світу дитини. Відсутність для дитини єдиної моделі виховання в сім`ї. Розбіжності з приводу виховання і реакцій на поведінку дитини у різних членів сім`ї – явище поширене. Але варто пам`ятати, як заповідь і непорушне правило: дитина не повинна знати про ці розбіжності.
6 Правило. Будьте позитивним прикладом для дитини
У ранньому віці дитина засвоює значну частину соціального досвіду, наслідуючи батьків. Наслідування передбачає неусвідомлене копіювання тих моделей поведінки, які має малюк перед очима. Так що не варто дивуватися, якщо дитина чує наші правильні і хороші слова, а веде себе так, як Вам зовсім не хочеться. Зупиніться і озирніться.
7 Правило. Правильно спілкуйтеся з дитиною
Саме дитинство є визначальним періодом для формування особистості Вашої дитини. Тому, завжди використовуйте наступні правила спілкування з ним: частіше проводьте час з дитиною, але займаючись спільною діяльністю, використовуйте формулу: «Разом, але не замість!» Не забувайте відзначати будь-які успіхи дитини, нехай мінімальні, нехай представляються природними і самі собою зрозумілими для нас, дорослих. Заохочувати варто саме реальні результати, звичайно, враховуючи вікові можливості. Розмовляючи з дитиною, будьте завжди доброзичливі, використовуйте привітні фрази. Необхідна вміння, яким можна і потрібно вчитися, вміння чути власну дитину. Саме чути, а не просто слухати. Використовуйте «активне слухання». Одним з важливих умінь в побудові діалогу є використання Я-послань. Виражене у формі «Ти-послання» ( «ти мене образив», «твої манери дратують мене») повідомлення наділяє дитини відповідальністю за наші почуття, що, погодьтеся, не дуже справедливо. У відповідь реакцією з більшою ймовірністю стануть агресія, образа або почуття провини. Використання «Я-послань» ( «я переживаю за тебе», «я хвилююся в зв`язку з твоїм вчинком») поділяє вчинок дитини і наші почуття з цього приводу і, отже, залишає більше можливостей для конструктивного діалогу. Розмовляйте з дитиною «обличчям до обличчя» на рівні очей! Інакше дитина сприймає Вас з позиції «зверху вниз» і відчуває тиск. Частіше говоріть про свої почуття дитині. Він повинен саме чути, що його люблять, приймають і підтримують! Обіймайте і гладьте свою дитину не менше 5 разів на день
Фото з відкритих джерел
Джерело: Блискавка
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини