25 грудня католики латинської традиції та інші християни, які керуються Григоріанським та Новоюліанським календарями, святкують Різдво Христове.
За біблійними переказами, цього дня Діва Марія народила Ісуса Христа. У Вифлеємі, у яслах, з’явився на світ Син Божий. Звістку про народження Божої Дитини принесли ангели пастухам, які пасли худобу неподалік. Пізніше прийшли волхви-мудреці зі Сходу, які знали про появу Месії з пророцтв. Дорогу до Новонародженого Спасителя їм вказала яскрава зірка. За вченням Церкви, з народженням Ісуса Христа стало можливим спасіння душі та вічне життя для кожного християнина.
Стяткувати Різдво Цекрва встановила на спогад про народження Ісуса Христа у Вифлеємі. В ніч з 24 на 25 грудня Різдво Христове святкують Римо-Католицька Церква, більшість протестантських Церков, а також деякі православні — включаючи Константинопольську (крім Афону), Олександрійську, Антиохійську, Кіпрську, Румунську, Болгарську і Грецьку. Різдво Христове – одна з найважливіших християнських дат, крім того, це – державне свято в понад 100 країнах світу.
Перші відомості про святкування християнами Різдва сягають 4 ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є досить суперечливим і його досі неоднозначно трактують церковні автори.За однією із сучасних гіпотез,визначення цієї дати почали з 25 березня, адже на цей же день припадало Благовіщення, а 9 місяців по тому мало бути й Різдво. Так свято співпало з днем зимового сонцестояння. Водночас у цей день язичники відзначали свято Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), яке з прийняттям у Римі християнства наповнилося новим сенсом.
Свято Різдва Христового починається напередодні – 24 грудня. У цей день – Святвечір – дотримуються особливо суворого посту, і вживають особливу страву – сочиво (кутю) – зварені з медом пшеничні або ячмінні зерна. За традицією, піст закінчується з появою на небі першої вечірньої зорі. У надвечір’я свята згадуються старозавітні пророцтва і події, пов’язані з народженням Спасителя. Різдвяні богослужіння відбуваються три рази: опівночі, на світанку і вдень, що символізує Різдво Христове в лоні Бога Отця, у лоні Богоматері і в душі кожного християнина.
У XIII столітті, за часів святого Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які клали фігурку Дитятка Ісуса. Згодом ясла почали ставити не тільки в церкві, а й в домівах перед Різдвом. Це своєрідний макет гроту-печери, де стоять яслах з немовлям Ісусом, а поруч Богоматір, Йосип, ангел, пастухи, що прийшли вклонитися, а також тварини – бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством розміщують селян в народних костюмах і т.п.
Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. Добре відомий звичай колядування – ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. За свої піснеспіви колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та інше, скупих господарів висміюють і погрожують їм бідами. Часто у процесіях беруть участь різні персонажі, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучними веселощами. Такий звичай неодноразово засуджувався церковною владою як язичницький, і поступово з колядками стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів.
Про пережитки язичницького культу сонця в різдвяних святках також свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі – «різдвяне поліно». Поліно урочисто вносили до хати, підпалювали, промовляючи молитву, і вирізали на ньому хрест (спроба примирити язичницький обряд з християнською релігією). Поліно посипали зерном, поливали його медом, вином і олією, клали на нього шматочки їжі, зверталися до нього як до живої істоти, піднімали на його честь келихи вина.
У дні святкування Різдва встановився звичай заломлювати «різдвяний хліб» – особливі прісні облатки, які освячуються в храмах під час Адвенту, – і їсти його як перед святковою трапезою, так і під час привітань один одного зі святом.
Адвент – так називається Різдвяний піст, що побутує серед християн Католицької та деяких Протестантських церков. Він починається за чотири тижні до Різдва – в період від 27-го листопада, а закінчується 24 грудня. Впродовж цього періоду триває піст та готування до свята. В ці дні печеться різдвяне печиво, готуються чи купуються подарунки.
Духовний сенс Адвенту подвійний. По-перше, це час радісного очікування Різдва, по-друге, час для роздумів про прийдешнє друге пришестя Христа.
Основними кольорами Адвенту під час прикрашання вінків, різдвяних базарів тощо здавна є червоний (як символ крові Христа) та зелений (символ вірності віруючих Христу і його вірності віруючим, символ надії).
Однією з найвідоміших традицій, що стосуються Адвенту, є «віночок Адвенту» — вінок з ялинкових гілок, в який вплетено чотири свічки. У першу неділю запалюється одна свічка, в другу — дві і так далі, тобто з кожним днем стає все світліше. У день Різдва Христа запалюються всі свічки, символізуючи тим самим світле свято. Такими вінками прикрашаються як церкви, так і помешкання віруючих. Ще одна відома традиція — Різдвяний календар для дітей, розділений на квадрати за кількістю днів Адвенту, де за кожним листочком з датою розташована коробочка з ласощами.
Характерним елементом святкування Різдва став звичай встановлювати в домі гарно вбрані ялинки. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина отримує нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясними плодами.
Ввечері 24 грудня, коли загоряється перша зірка, що колись вказала дорогу мудрецям до Новонародженого Дитяти, родини збираються за святковим столом. Перед початком трапези читають уривок з Євангелія, співають першу колядку, потім усі переломлюють різдвяний хліб — облатку, що символізує радість свята, яке наближається.
Під скатертину святкового столу іноді кладуть декілька джгутів сіна — як нагадування про Вифлеємські ясла. Крім куті, на столі обов’язково стоять 12 пісних страв. В кінці Святвечора традиційно співають колядки та йдуть до храму на святкову різдвяну літургію.
У ніч із 24 на 25 грудня в римо-католицьких храмах України відбуваються урочисті богослужіння. Головна церемонія проходить у Ватиканському соборі Святого Петра. Цю службу, яку транслюють телевізійні канали світу, очолює Папа Римський..О півдні з лоджії фасадного боку базиліки святого Петра у Ватикані він за традицією звертається із різдвяним посланням до всіх віруючих та всіх людей доброї волі. Привітання звучить 65-ма мовами, серед яких також і українською: «Веселих Свят! З Різдвом Христовим і Новим роком!
З Різдвом Христовим! Божої благодаті у кожен дім!!
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини
