22 січня ми святкуємо 100-річчя від проголошення України незалежною державою. 22 січня 1918 року Мала Рада Центральної Ради затвердила IV Універсал, котрий проголошував, що “…однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу…”.
Із революційних та воєнних подій 100-літньої давності відлік своєї незалежності починають литовці, поляки, фіни… Але не українці. І це не провина нації, не провина народу, який повставав за покликом українського козацького волелюбного гену, не героїв, які завжди були на передовій. Як і зараз, 100 років тому шанс змарнувала недолуга псевдоеліта, що так і не навчилася бачити далі своєї кишені, свого кабінету, своєї посади.
Коли сто років тому нація вже повстала, люди, які волею випадку опинилися на її чолі, гендлювали та бігали домовлятися з одвічним ворогом – московитом. А тодішніх українських революціонерів і добровольців цькували, дискредитували, а потім репресовували.
Як і сьогодні, тоді ця псевдоеліта думала, що можна опертися на вчорашню номенклатуру, ігноруючи двигун і творців революції – українську націю. І сьогоднішня влада по колу намагається завести українську націю на ту ж слизьку доріжку.
Саме тому в нас досі не визнано на державному рівні факту окупації українських земель комуністичною Москвою у 1917-91 рр. Кагебісти, які відправляли в концтабори Василя Стуса, 80-річчя якого ми недавно відзначали, і далі отримують від нашої держави захмарні пенсії, коли справжні герої ледве зводять кінці з кінцями.
Саме тому замість завершити війну перемогою ці бариги торгують із окупантом. Замість садити убивць Небесної Сотні – вони садять добровольців і активістів Революції Гідності. Не дивно, що гідра московського реваншизму знову піднімає голову.
Годі наступати на старі граблі! Наш святий обов’язок, місія, яку поклало провидіння на наше покоління – не змарнувати той шанс, який дає Бог раз на 100 років. Бо попередній шанс був змарнований, що коштувало українській нації найбільшим в історії людства геноцидом і ріками української крові, пролитими в боротьбі за свою свободу.
Ще 2007 року “Свобода” розробила проект Національної Конституції, де зафіксовано, що сьогоднішня Україна є спадкоємницею Української Народної Республіки, а УРСР була окупаційною адміністрацією. Тож символічно, що 22 січня депутати-націоналісти зареєструють у парламенті законопроект “Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки”.
Ми завершимо Українську Революцію перемогою. Щоб ані наші діти, ані внуки не мусили більше боротися за Україну, а користалися плодами Великої і Справедливої Української Держави.
Додавайте "Україна Неймовірна" у свої джерела Google Новини