У київського трамвая своя цікава й унікальна історія. Його електрифіковану лінію відкрили 1 червня 1892 року, і вона стала першою на території колишньої Російської імперії.
Постійне зростання населення і розширення території Києва змушувало міську владу розвивати мережу громадського транспорту для зручності жителів і підприємств. Яким був 129-річний шлях столичного трамвая, – пише Оbozrevatel.
Усе починалося з конки
У далекому 1886 році військовий інженер Аманд Струве, розуміючи, які вигоди Києву може принести міський транспорт, запропонував свій проєкт міської залізниці на кінській тязі. Вже через три роки він підписав контракт із Київською міською думою і створив акціонерне “Товариство Київської міської залізниці”.
Завдяки діям і натиску Струве 18 червня 1891 року відбулася урочиста церемонія закладання кінного трамвая. На вулиці Великій Васильківській, неподалік від нинішньої станції метро “Либідська”, було прибито першу рейку до шпал, а вже через місяць проведено пробний рух вагона.
30 липня 1891 року почався офіційний регулярний рух вагонів міської конки від нинішньої вулиці Саксаганської до площі “Либідь”. Пізніше деякий час від Деміївки і до Європейської площі навіть їздив паровий трамвай.
Варто зазначити, що ландшафт, на якому розташований Київ, не дуже підходив для “трамваїв на кінній тязі”, і тому Аманд Струве запропонував запустити новий вид транспорту – електричний трамвай. Лінія першої електрифікованої гілки починалася на Подолі, а потім проходила по нинішньому Володимирському спуску і закінчувалася на вулиці Хрещатик.
Варто згадати також ще про один вид транспорту, який з’єднував правий і лівий береги столиці. Від Поштової площі і до Броварів, через дачні ділянки на Дарниці, ходив бензомоторний трамвай, який проіснував до 1934 року. Після електрифікації шляхів він став непотрібним.
Нові лінії і розквіт столичного трамвая
Перша світова війна і наступні події негативно позначилися на трамвайному господарстві столиці. Тільки в 1922 року його почали відновлювати, а кількість ліній збільшувати.
У цей період до Київського трамваю приєднали три приватні лінії – Деміївську, Слобідську і Святошинську. Крім того, було побудовано нові на Солом’янку і по нинішній вулиці Казимира Малевича в сторону Деміївки. До того ж у депо робітники почали виготовлення вагонів власного виробництва і до кінця 1960-х їх випуск і модернізація не припинялися.
Друга світова війна кілька разів припиняла трамвайний рух – у вересні-жовтні 1941 року, а також у січні-травні 1942-го. Крім того, під час боїв за столицю і звільнення міста від німецьких військ у листопаді 1943 року.
На жаль, після закінчення війни деякі лінії були остаточно закриті, а також була повністю зруйнована вся інфраструктура бензотрамвая. Але саме електротранспорт допомагав відновлювати зруйноване місто, зокрема існувала гілка на вулиці Хрещатик. Транспорт вивозив сміття і привозив будівельні матеріали.
У 1960-х почався справжній трамвайний бум – будівництво нових гілок, яке тривало аж до 80-х років. Саме тоді на столичних вулицях з’явилися червоно-жовті трамваї чехословацького заводу Tatra – Т2 і Т3, які з часом замінялися на інші моделі цього виробника.
Але, на жаль, у 90-х роках починається період масового скорочення трамвайних маршрутів. Зокрема, для більшості жителів лівого берега великою втратою стала ліквідація трамвайного сполучення з Подолом, лінія якого пролягала по Набережному шосе.
Київський трамвай сьогодні
У наші дні київський трамвай продовжує жити – оновлюються вагони, хоча досі більшість із них – це чеські Татра T3. А втім, на вулицях можна помітити польські Pesa і українські “Електрони” з трамваями, зробленими на підприємстві “Татра-Юг”.
Варто зазначити, що навесні 2021 року КП “Київпастранс” оголосило тендер на будівництво швидкісної лінії вулиці Старовокзальної до станції метро “Палац спорту”. Це означає, що про закінчення ери трамваїв говорити ще рано.
