Михайло Булгаков став автором безсмертного афоризму про квартирне питання, яке зіпсувало москвичів. За аналогією з цими словами можна сказати, що “водне питання” явно не дає спокою керівництву анексованого Криму та московським кураторам поставленої ними ж влади півострова.
Про воду згадують у кожному зручному й незручному випадку, причому в добре відомих інтонаціях ‒ вода нам, звичайно, не потрібна, але Україна зобов’язана. Ну зовсім як із історією про чужу квартиру, яка начебто і не наша, але непогано б ущільнити її господарів, – пише Віталій Портников для “Крим.Реалії“.
І квартирне питання в більшовицькій Москві, і водне питання в Криму, думаю, мають одне й те ж коріння та майже одних і тих же авторів ‒ людей, чия політика спричиняє розруху просто тому, що її автори не здатні прорахувати наслідки своїх дій.
Нові більшовики з Кремля, коли ухвалювали рішення про анексію Криму, схоже, якось навіть і не підозрювали, що йдеться про розрив економічних зв’язків півострова з материковою Україною
Більшовики після свого приходу до влади скасували приватну власність і зруйнували економіку ‒ в результаті звичайна квартира, а тим більше квартира в такому центрі розподілу благ, як Москва, на десятиліття перетворилася з товару на досягнення. Нові більшовики з Кремля, коли ухвалювали рішення про анексію Криму, схоже, якось навіть і не підозрювали, що йдеться про розрив економічних зв’язків півострова з материковою Україною. Зв’язків, які зумовлені не стільки указом президії Верховної Ради СРСР про передачу Криму з РРФСР до складу УРСР, скільки самою географією. Ну просто Крим ‒ не знаю, скільки разів потрібно ще це повторити ‒ не острів, а півострів.
І “водне питання” як раз з цим і пов’язане. Ніякі рішення російської влади не перетворять Крим на острів, але можуть зумовити неминучу деградацію навіть не економіки, а самого укладу життя кримчан. Кожен новий день окупації Криму доводить це з усією ясністю ‒ потрібно просто відкрити очі, подивитися, прорахувати наслідки. Зокрема й наслідки припинення подачі води Північно-Кримським каналом.
Ніякі рішення російської влади не перетворять Крим на острів, але можуть зумовити неминучу деградацію навіть не економіки, а самого укладу життя кримчан
Представник президента України в Криму Антон Кориневич абсолютно правий, коли нагадує “керівництву” анексованого півострова про те, що питання водопостачання ‒ в компетенції країни, територією якої тече Дніпро і до якої адміністративно належить Автономна Республіка Крим. І сам Кримський канал перебуває на території України, а не Росії ‒ ні ця країна, ні окупаційна влада півострова не мають до каналу ніякого стосунку з точки зору права.
І вирішувати питання водопостачання, впевнений, не можна у відриві від питань із деокупації півострова. В принципі, кошти, які необхідні для відновлення нормального водопостачання Криму та роботи Кримського каналу, можна було б внести в рахунок репарацій, які Росія як країна-окупант мала б виплатити Україні під час процесу деокупації українських територій. Думаю, це було б найбільш логічне рішення ‒ і для України, і для Росії, і для самого Криму.
