Патріарх Філарет про підпали церков УПЦ (МП): Зло не перемагається злом – лише законом

165

Після випадку у Запоріжжі, де священик УПЦ (МП) відмовився відспівувати дитину, хрещену в УПЦ (КП), по всій Україні прокотилася хвиля обурення діями та позицією церкви Московського патріархату. Однією з форм протистояння стала ревізія законності зведення культових споруд УПЦ (МП). Найгостріших форм вона набула у Києві, поблизу фундаментів Десятинної церкви, та у Львові, у мікрорайоні Сихів. В обох випадках фактично доведено факт самовільного будівництва, але якихось конкретних дій з боку влади не було. Тоді ситуація вийшла з-під контролю і було вчинено спроби підпалу культових споруд.


Глава Української православної церкви Київського патріархату, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Фото: Гонтар Володимир/УНІАН

Що про це думає керівник УПЦ (КП) і який він бачить вихід з цієї складної ситуації, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет розповів в інтерв’ю для «Церква.info».

Про самовільні будівлі УПЦ (МП) та вирішення цієї проблеми

Перш за все, ще раз хочу підтвердити позицію нашої Церкви щодо ставлення до Московського Патріархату в Україні: наша Церква ніколи не підтримувала і не підтримує насильницьких дій щодо Московського Патріархату. Ми про це багато разів заявляли і заявляємо ще раз. Зокрема, такі дії, як підпал споруд, що використовуються Московським Патріархатом, є неприпустимими.

Коли з боку представників Московського Патріархату відбуваються протиправні дії – то треба, щоби винні відповідали згідно до закону. Чи за підтримку сепаратизму і терористів на Донбасі, чи за антиукраїнську агітацію. Чи за самовільне будівництво на історичному місці біля фундаментів Десятинного храму або інше подібне захоплення землі. За законом мають відповідати, а не так, щоби під гаслами боротьби з беззаконням хтось теж творив порушення закону. Зло не перемагається злом.

На жаль, протягом тривалого часу ті, хто був зобов’язаний від держави оберігати законність, не звертали належної уваги на такі порушення – або будучи прихильниками Московського Патріархату, або не бажаючи «загострення». І проблема лише посилювалася. Бо бачать, що закон не діє – і відчувають безкарність, роблять інші порушення. Тоді проблема з малої стає великою.

Як от на місці Десятинної – коли поставили там від Московського Патріархату намет, ми попереджали, що це є порушення, що буде привід до конфлікту. На наші заперечення, на заперечення громадськості, науковців не звертали уваги. На місці намету постала дерев’яна споруда, потім обклали, розширили її. І якщо намет прибрати було просто, то зараз вже простого рішення немає. А якби виконали закон тоді – сьогодні би не було проблеми.

Проблема ускладнилася, але я переконаний, що якщо не вирішити її зараз згідно до закону – то ситуація сама собою не стане кращою. І це спонукатиме «гарячі голови» робити щось самим – ламати, палити, а такого не можна допускати.

Громадськість зараз не мовчить – і це добре. Бо коли ми десять років тому писали про порушення закону – то нас не слухали. Бо це ніби «міжконфесійні проблеми» – Московський Патріархат «за», Київський – «проти»… А це не міжконфесійні проблеми! Це питання закону: закон діє чи не діє? Чи треба поважати Українську державу, яка має закони, чи Україну можуть не поважати, бо держава не може забезпечити виконання своїх же законів?

Тому коли вже громадськість говорить, що треба дотримуватися закону – то, може, це спонукатиме навести порядок. Однак ще раз застерігаю всіх: позицію демонструвати слід мирно, не піддаватися на провокації щось зламати, спалити. Бо цим не буде вирішена проблема, а люди, прихильники Московського Патріархату, які шанують цю будівлю як храм, будуть обурені.

Про діалог з УПЦ (МП) та помісну церкву в Україні

Діалог потрібен. Бо саме тому, що Московський Патріархат не хотів і не хоче вести діалог з нами – відбувається загострення. Бо люди обурюються вчинками тієї Церкви, що вони не шанують наших героїв, що відмовлялися відспівувати воїнів, або тим, як ганебно повели себе щодо відомих подій у Запоріжжі – не лише не врозумили того священика свого, але й почали його хвалити. І відсутність висновків, відсутність бажання з боку керівників Московського Патріархату в Україні зрозуміти, чому люди обурюються проти такої позиції – все це лише загострює ситуацію.

Саме тому ми виступаємо за діалог – щоби зменшити протистояння, щоби запобігти конфліктам.

Треба, щоби була ясно визначена мета діалогу. Наша мета – це щоби в Україні була єдина Помісна Православна Церква. Єдина, адміністративно незалежна від закордонних центрів – як це належить за 34 Апостольським правилом. Діалог про те, що треба зробити, щоби була така єдина Помісна Церква, ми і готові вести.

А Московський Патріархат не хоче вести такий діалог, а хоче вести діалог про «подолання розколу», як вони це визначили на своєму Архієрейському Соборі. Що означає у їхньому розумінні «подолання розколу»? Це означає, що ми, Київський Патріархат, повинні відмовитися від незалежності та підпорядкуватися Московському Патріарху.

Тобто і ми виступаємо за єдність, і вони кажуть, що вони за єдність. Але ми за єдність Церкви в Україні, навколо Києва, за автокефалію і помісність. А вони – за єдність навколо Москви, підпорядкування Московському Патріарху. Чи такої єдності потрібно Україні та Українській Церкві – навколо Москви? І наша Церква, і народ український не хочуть бути підлеглими Москві, не хочуть такої «єдності» у рабстві, з якого ми вийшли, і це зрозуміло.

Тому ми готові до діалогу, і вважаємо, що він потрібен, що потрібно долати ворожнечу, а не розпалювати її. Але про наше підпорядкування Москві ми переговорів не вели, не ведемо і вести не будемо – нехай про таке і не мріють!

Джерело: zik.ua